Планеризм
Планерний спорт  — вид активного відпочинку і вид спорту, в якому пілоти літають без використання тяги на спеціалізованих літальних апаратах, званих планерами. При сприятливих погодних умовах досвідчені пілоти можуть здійснити переліт на відстань в 100 км до повернення на домашній аеродром; іноді протяжність польоту досягає 1000 км і більше. Тим не менш, при погіршенні погоди може виникнути необхідність приземлення в незапланованому місці, але пілоти мотопланерів можуть уникнути цього, запустивши двигун.

Історія планеризму в Криму

Історія планеризму в Криму почалася в 1923 р. у селищі Коктебель, де відбулися перші Всесоюзні планерні випробування (ВПВ), на яких були представлені 10 конструкцій планерів^[1].

Околиці Феодосії та Коктебелю можна вважати колискою планеризму на просторах колишнього Союзу. Тут, на плато Узун-Сирт (гора Клементьєва), в 20-30-і роки минулого століття проводилися перші Всесоюзні планерні зльоти, що дали путівку в життя цілому поколінню радянських авіаторів іавіаконструкторів. Даний район є плато, зігнуте у вигляді дуги довжиною 7 км і тут, над Узун-Сиртом, постійно утворюються висхідні повітряні потоки. Планери можуть ширяти в цих потоках по багато годин без посадки.

Ініціатива організації Всесоюзних планерних змагань виходила від Костянтина Арцеулова, одного з перших російських льотчиків і приборкувача найлютішого ворога авіації тих років — штопору.

У 1923 р в селищі Коктебель відбулися перші Всесоюзні планерні випробування (ВПВ), на яких було представлено 10 конструкцій планерів. Дану подію визнають як точку відліку початку планеризму. 18 листопада Л. Юнгмейстер встановив рекордний ширяючий політ тривалістю 1 год 2 хв 30 сек.

У 1924 році на другі ВПВ було привезено вже 48 конструкцій планерів, з яких 11 конструкцій представляли міста України: Київ, Харків, Одесса, Чернігів,Полтава, Конотоп. Наявність на випробуваннях такої кількості планерів свідчило про велику і важку працю, проведену за рік ентузіастами планеризму.

Після революції в безмоторну авіацію спрямувався потік талановитих новаторів, людей, безмежно відданих небу, польоту, пошукам нових нетрадиційних рішень, пов'язаних з підкоренням повітряного океану. З цих ентузіастів формувалися згодом цілі напрямки радянської, а багато в чому і світової авіації.

Сучасний стан планеризму в Криму

В радянський час масового повітроплавного туризму не було — це була пристрасть ентузіастів. Зараз ситуація змінилася, і сьогодні Коктебель і Феодосія є визнаними центрами не тільки туризму, а й повітроплавного спорту. Щороку на початку травня в Коктебелі проводяться міжнародні змагання «Повітряне братство» та чемпіонат України з польотів на теплових аеростатах, в яких можна взяти участь в показових польотах в якості пасажира^[2].

Відпочиваючи в цьому регіоні, можна як самостійно, так і з інструктором піднятися в небо і здійснити захоплюючий політ над найближчими околицями і горами Карадагу на планері, параплані або мотодельтаплані.

Сьогодні планери на горі Узун-Сирт побачити можна досить рідко. Їхнє місце зайняли дельтаплани і параплани. Для тих, хто просто хоче відчути радість ширяння в повітрі, практично скрізь у Криму влітку організовані польоти над морем і узбережжям на мотодельтаплані з пілотом. Можна також політати на дельтапланах і парапланах, буксируваних катерами. Крім цього, для польотів на дельтапланах та парапланах непогані можливості мають, але поки рідко використовуються, плато Ай-Петрі, Чатир-Дагу і Демерджі. Є дельтадроми і під Сімферополем.