Хардбол
Хардбол — військово-спортивна гра, у якій використовується пневматична зброя для розважальних видів стрільби з початковою швидкістю кулі до 180 м/с.. За принципом нагадує страйкбол та пейнтбол.

Особливості

Через свою «молодість» хардбол має декілька характерних особливостей. Перш за все, хардбол у більшій мірі зберіг свою некомерційність. У наш час (весна 2010 року) жодна комерційна організація не організовує розважальних боїв з хардболу.
Друге – хардбол у великій мірі кустарний вид військово-спортивної гри. Жодна комерційна фірма не виготовляє промислові види захисного спорядження для хардболу. Тому кожен хардер на свій розсуд, виходячи з доступних йому матеріалів і коштів самостійно виготовляє та вдосконалює елементи захисного спорядження.

У хардболі використвується пневматична зброя (калібру) 4,5 мм  з початковою швидкістю кулі до 180 м/с. Серед існуючих зразків пневматичної зброї відносно мало екземплярів, які відповідають цій вимозі. Провідні виробники пневматичної зброї виробляють гвинтівки з початковою швидкістю кулі мінімум 210-220 м/с. Гвинтівки з початковою швидкістю кулі 275-300 м/с. належать до так званого «магнум-класу» і користуються найбільшим попитом серед любителів розважальної та спортивної стрільби. Тож, щоб укластися у рамки правил, хардери зумисне ставлять на гвинтівки коротші пружини, цим самим знижуючи швидкість кулі та погіршуючи дальність стрільби (так званий «даунгрейд»).
Кулі до пневматичної зброї існують трьох видів: сферичні свинцеві кульки, сферичні сталеві оміднені кульки та свинцеві «грибкоподібні» кулі (інша їх розповсюджена назва - "Діаболо"). Початкова швидкість кулі за правилами хардболу має сягати межі до 180 метрів на секунду.
Цей показник швидкості є найвищим серед усіх військово-спортивних ігор. І накладає, відповідно, високі вимоги до видів куль та захисного спорядження. У якості захисту голови та очей в хардболі використовуються пейнтбольні шоломи промислового виробництва, з додатковими кустарними засобами посилення захисту у вигляді накладок з різних матеріалів (тканини, металу тощо). Також кустарними способами шоломи дооснащуються засобами примусової вентиляції для покращення комфорту під час використання. Всі інші частини тіла мають бути захищені одежею з міцних сортів тканин. Руки мають бути захищені міцними рукавичками. Промежина захищається за допомогою боксерської мушлі. Додатковий захист мають забезпечувати саморобні або фабричні налікотники та наколінники.

Окремо слід зазначити, що правилами хардболу введено обмеження на використання різних видів куль: забороняється застосовувати гострокінечні кулі, а кулі з заокругленою голівкою мають право застосовувати лише власники пружино-поршневих пневматичних гвинтівок лише проти цілей на відстанях від 20 метрів. На менших дистанціях вести стрільбу такими кулями по гравцю категорично забороняється.
Як і страйкбол, ця гра ведеться на чесність. Під час гри судді, які стежать за полем бою, відсутні.

Переваги  хардболу

1. Неможливість застосування ефекту матриці.

2. Дуже висока прицільна дальність в середньому від 50 до 80 метрів


3. Відносно низька вартість У хардболі, щоб мінімально спорядити бійця, потрібно $150: власне на зброю та пейнтбольний шолом, прокатні модифікації якого коштують 250-300 грн. Щоб добре екіпірувати бійця досить $250. Повне екіпірування гарного снайпера обійдеться приблизно в $350

4. Імпровізація
 
5. Максимальна наближеність до умов реального бою

Недоліки хардболу

1. Суворіші вимоги до захисту гравця

2. Суворіші вимоги до вибору місця бою

3. Неможливість грати у хардбол при низьких температурах

 4.  У продажу відсутні деякі важливі зразки спорядження та обладнання для хардболу

 

                                           Роуп-джампінг
Роуп-джампінг  — відносно молодий напрямок екстремального спорту, який полягає у здійсненні стрибка з висотних об'єктів природного та промислового походження з використанням професійного альпіністичного спорядження: альпіністичних шнурів, карабінів, систем та іншого спорядження. Для безпечної зупинки падіння під час стрибка використовуються різні методи навіски системи . За певних умов роуп-джампінг дозволяє здійснювати під час польоту стрибка елементи акробатики. Вперше принцип роуп-джампінгу був винайдений та сформований Деном Османом  у 1989 році.

Спорядження та принципи використання

Для здійснення роуп-стрибків використовується лише професійне альпіністичне спорядження, яке потребує постійного контролю, періодичного огляду та спеціальних умов зберігання. Залежно від об'єкту звідки здійснюється стрибок формується перелік спорядження, необхідного для проведення роуп-джампінгу. Здійснюються оцінка безпеки та необхідні розрахунки траєкторії стрибка, висоти точки зупинки польоту та інших необхідних даних. Перед кожним стрибком здійснюється візуальний та технічний контроль кожного елементу системи для стрибка. Використання альпіністичного спорядження розширює коло об'єктів, які можуть бути придатними для здійснення роуп-джампінгу, на відміну від інших споріднених видів екстремальних стрибків. У більшості випадків роуп-джампінгу стрибки здійснюються з мостів, висотних промислових та житлових об'єктів, зі скель. В основі здійснення безпечного стрибка покладений принцип «маятника». За рахунок принципа «маятника» та динамічності альпіністичних шнурів відбувається погашення динамічного навантаження від ривка, що дозволяє забезпечити безпеку стрибуна.

Вейкбординг

Вейкбординг — комбінація серфінгу, сноубордингу, скейтбордингу і водних лиж,. Катер буксирує рейдера, який знаходиться на короткій та широкій дошці. Рухаючи на швидкості 30-40 км/год з додатковим баластом на борті, катер залишає за собою хвилю, яку райдер використовує як трамплін. У стрибку вейкбордист виконує різноманітні трюки. Для занять вейкбордингом потрібні: вейкборд, рятувальний жилет, гідрокостюм.

Історія

Особливо динамічно вейкбординг став розвиватися на початку 90-х років. Він зробив революцію у водному спорті так само, як у свій час сноуборд у гірських лижах. Із захоплення невеликої групи ентузіастів він перетворився в популярний спорт зі своєю філософією і культурою. Безліч трюків прийшли у вейкбординг із родинних «дошкових» видів спорту —сноубординга, скейтбордингу. Все що потрібно — просто поміняти дошку. Свої коріння вейкбординг має від серфингу бо саме серфингісти з Австралії та Америки започаткували цей спорт. Вони займалися розвитком та рекламою цього нового спорту, разробкою дощок, а також вигадували техніку катання на цих дошках. Спочатку дошки були більш схожі на серф и лише через декілька років вони перетворилися на справжній вейкборд. Чималий внесок у разробку дощок вніс Херб Обраєн, створивший так звану пресовану дошку. Джимі Редмон розробив сучасний вигляд дошки та заснував WWA (Wake World Association) - найвідомішу організацію вейкбордистів у світі. Зараз Джиммі назвають Гуру. Найбільший розвиток цей спорт має у Сполученних Штатах, особливо у штаті Флорида. Найвідомийші атлети: Дарін Шапіро, Шон Мюрей, Паркс Боніфей, Філ Совєн, Расті Маліноскі, Далас Фрайдей та Ємілі Копеленд-Дюрхем. Послідовним розвитком вейкбординга є вейксерфинг та вейкскейт. Займатися вейкбордингом краще на малих річках та озерах, оскількі вони мають найкращі умови як для гладкої води. Також цей спорт потребує потужного буксира з баштою та системою баласта. Останім часом використовують різноманитні трампліни та слайдери для розвитку видовищності спорту, а також трос як буксировочну тягу.

Вейкбординг в Україні

Вейкбординг в Україні з'явився наприкінці 90-х років і наразі є визнаним державою як спорт. Хоча вейкбординг в Україні тільки-но почав розвиватися, Україна приймала декілька змагань із цього виду спорту Світового рівня.

                                 Рафтинг
Ра́фтинг — вид екстремального спорту, швидкісний спуск гірською річкою з порогами на надувному човні (рафті),плоту або на байдарці.

Рівні складності

За міжнародними стандартами, річним порогам присвоюється категорія складності від першого до шостого рівня.

Проходження порогів першої та другої категорії складності вважається досить легким і не вимагає особливої майстерності. У сплав такою річкою можна взяти навіть дітей.

При проходженні порогів третього рівня складності збільшується навантаження і доводиться докладати вже більше зусиль при маневруванні. Хоча при всій складності і можливі різні екстремальні ситуації, нічим серйозним, крім значного впорску адреналіну, вони не загрожують.

На відміну від попередніх категорій, четвертим рівнем називають дійсно складні пороги, проходження яких пов'язано з небезпекою та вимагає від рафтера миттєвої реакції, великої майстерності та досвіду.

Пороги п'ятої і шостої категорії складності під силу тільки професійним спортсменам та дуже досвідченим любителям.

Європа

В Європі кращі місця для рафтингу — Туреччина, Хорватія, Італія і Норвегія. Хоча в цих країнах річки переважно середньої складності, сплави з них цікаві та захоплюючі.

Азія[

Рафтинговий туризм найбільш розвинутий в Таїланді, Китаї, Індії, Бутані і Непалі. Гімалайські річки славляться своєю крутизною, швидкістю течії та великою кількістю порогів. У Росії рафтинг популярний на річках Карелії та Алтаю.

Африка

Серед річок африканського континенту особливою популярністю у рафтерів користуються річки Кенії, Намібії, Ботсвани, Зімбабве і ПАР. Рафтинг в Африці — один із найскладніших. На річці Замбезі в Зімбабве неодноразово проходив чемпіонат світу з рафтингу.

Північна Америка

Найкращий рафтинг в Північній Америці — на річках Канади (Калгарі), Аляски (Мак-Кінлі, Врангель, Чугач) і Колорадо (Великий Каньйон).

Південна Америка

Аргентина, Бразилія, Чилі, Перу, Болівія, Коста-Ріка, Еквадор.

Рафтинг в Україні

В Україні рафтинг — також популярний вид спорту. Ним займаються на гірських річках Кримських гір та Карпат (річки Черемош, Тиса), а також на Случі,Пруту, Стрию, Опору.

Рафтинг у Карпатах

В Українських Карпатах найпопулярнішими річками для рафтингу є: Чорний Черемош, Прут, Білий Черемош, Чорна та Біла Тиси. Інші ріки мають нестабільний рівень води, що утруднює їх використання для сплавів. Чорний Черемош є найзручнішим для сплавів, оскільки має широку та довгу долину водозбору та дорогу вздовж річки. Черемош межує з високим Чорногірським хребтом, який постачає річку водою від танення снігу та дощів. Традиційно найкращим часом для рафтингу в Карпатах вважалась весна, але в останні роки збільшується кількість дощів влітку, що спричиняє паводки та високий загальний літній рівень води. Білий Черемош більш порожистий, порівняно з Чорним, і загалом цікавіший для туристичного сплаву. Але значним недоліком річки є погана дорога до традиційного місця старту сплавів. Добиратись сюди варто на позашляховику або вантажівці. Прут зручний наявністю асфальтованої дороги вздовж річки, але на ньому важко застати достатній рівень води (мала долина). Водночас на Пруті зосереджені одні з найскладніших порогів в Україні.

Останнім часом набирає популярність рафтинг у Львівській області — на річках Стрий та Опір. Географічне розташування та якісне дорожнє сполучення дозволяє туристам швидко та комфортно дістатися до маршрутів сплавів.

                   Скейтбордиг
Скейтбординг  — екстремальний вид спорту, що полягає в катанні, а також у виконанні різних трюків на скейтборді. Скейтбординг з'явився наприкінці 1930-х — початку 1950-х років, в середовищі каліфорнійських серферів, які не могли займатися серфінгом, Коли не було хвиль. Першими скейтами були ящики та дошки з прикріпленими колесами. Пізніше ящики були замінені на дошки з спресованих шарів деревини — подібні на ті, які використовуються останнім часом.

Види трюків

Ollie'' — базовий трюк сучасної школи скейтбордингу, що полягає у піднятті дошки в повітря без допомоги рук. Інтуїтивно не зрозумілий, що викликає труднощі в освоєнні. При великій кількості практики, розуміння приходить неодмінно. Стабільність та висота виконання зростають з часом

Nollie — той же стрибок, але виконуваний з клацанням вперед з основної стійки.

Греби  — вид трюків, в яких скейтер виконує захоплення скейта руками.

Менуал  — трюк, що полягає в балансуванні на одного з колісних осей скейтборду.

Стилі катання

Флетленд  — стиль, в якому трюки виконуються на рівних поверхнях (таких як асфальт, гранітні плити) без перешкод.

Стріт  — стиль, в якому трюки виконуються на вулиці. У ньому використовуються такі перешкоди, як сходи, бордюри, карнизи, поручні.

                                                       Альпінізм
Альпінізм — вид спорту, що основною метою ставить сходження на природні та штучні скелі та стіни, зокрема на гірські вершини. Це один з найбільш небезпечних спортів , оскільки підкорити ту чи іншу гору треба мати навички цієї справи та пройти необхідні курси. Сьогодні в Україні вищим і дуже престижним досягненням в альпінізмі вважається сходження на восьмитисячники. До цього прагнуть окремі альпіністи, клуби і збірні команди зі статусом національних. При цьому не важливо який восьмитисячник (та на який заявку подати можна), за яким маршрутом (та хоч по найпростішому, багаторазово пройденому іншими раніше, лише б зійти). Не важливо в якому стилі (найчастіше в надійному «гімалайському»: підготовленим шляхом, з поступово організованими таборами, великою командою, дуже часто по чужих перилах або слідах, так як на простих маршрутах зараз зазвичай одночасно працюють кілька експедицій — до 15-20 на одному маршруті). Це вид спорту на любителя, хоча слід спробувати.

                                                       Стрибок з парашутом
Всі ми коли-небуть бачили в фільмах ,як люди пригають з парашутом. Всім б хотілося відчути ці емоції, в когось радість та щастя від здійсненого бажання, в когось можливо трішки страху.   Напевне хотілося б побачити цей пейзаж. Нажаль це дороге задоволення та й не у всіх містах України це можливо. Це надзвичайно емоційна подія в житті кожної людини та я рекомендую зробити це всім хоча б раз в житті, тому що це варта того.